Сумська обласна наукова бібліотека

ТИМЧАСОВИЙ РЕЖИМ РОБОТИ (НА ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ)

пн - чт: 9.00 - 18.00

пт - сб: 9.00 - 17.00

нд: вихідний

У разі оголошення повітряної тривоги обслуговування припиняється. Користувачі повинні пройти до найближчого укриття

Впровадження Всеукраїнської програми "Ти як?"
в Сумський області

Звернення громадян

Для переселенців

Для ветеранів

Вебнавігатор "Безпечний інтернет"

Зведений каталог періодичних видань у бібліотеках міста Суми

Календарі

Календар знаменних і пам'ятних дат на 2026 рік

Календар знаменних і пам’ятних дат Сумщини на 2026 рік

Календар знаменних і пам’ятних дат Сумщини на 2025 рік

Календар знаменних і пам’ятних дат на 2025 рік

Хороший сайт о Joomla: http://joomla25.ru/rasshirenija/.Компоненты и модули Joomla

Курдюмови

Рід путивльських купців XVII - поч. XX ст.

У XVIII ст. одна з вулиць Путивля носила ім'я Курдюмова. Іван — купець (нині вул. Дзержинського), який у середині XVII ст. торгував на Правобережній Україні.

Надія Олексіївна — купчиха. Мала 3 синів.
Дем'ян Гаврилович — купець 2-ї гільдії. Мав сина Володимира.
Григорій Миколайович — купець 1-ї гільдії, почесний громадянин, меценат.

У 1871 році мав капітал понад 100 тис. крб. Надавав кошти на ремонт Благовіщенської, Воскресенської, Покровської та інших церков Путивля, на будівництво й утримання шкіл, заснував разом із синами богадільню (нині приміщення СШ № 2). Мав 6 синів.

Алчевський

Алчевський Олексій Кирилович
(1836—1901)

Був помітною особистістю на діловому олімпі Росії, представником південно-заводської промисловості, купець Харківської першої гільдії.

Алчевський Олексій Кирилович починав свою діяльність у Сумах Харківської губернії. Але відомим у ділових колах півдня Росії став 1868 року, коли потрапив до числа засновників і членів правління Харківського торгового банку. Цей банк став першим у Росії приватним акціонерним банком. У подальшому, в 1871 році, Алчевський бере участь у створенні Харківського земельного банку і з 1871 до 1901 року був головою його правління. Сам Алчевський великими капіталами не володів, але він зміг все вміло організувати. З часом у нього з'явився контрольний пакет акцій. Олексій Кирилович фактично став повним розпорядником обох банків; ці банки обслуговували різні підприємства Алчевського. Банківський бізнес допоміг Алчевському стати великим землевласником. На своїх землях він 1875 року заснував гірничо-промислове товариство, правління якого розміщувалося в Харкові.

А 1895 року взяв активну участь у створенні Донецько-Юр'ївського металургійного товариства з правлінням у Петербурзі. Алчевський входив до дирекції цього товариства. У роки промислового піднесення (90-і XIX ст.) підприємства Алчевського залучали також іноземних інвесторів. До кінця XIX століття власність О.Алчевського оцінювалася в 12 млн. рублів.

Але з початку XX століття в Росії розпочалася економічна криза. Вона не оминула й підприємства Алчевського. Рятуючись від банкрутства, Олексій Кирилович намагався отримати урядове замовлення для своїх металургійних підприємств. Окрім того, він домагався у Міністерстві фінансів дозволу на випуск облігацій на 8 млн. рублів під заклад свого майна. Але міністр фінансів С.Вітте відмовив йому. Причина відмови не зовсім зрозуміла, тому що після трагічної загибелі Алчевського (7 травня 1901 року він кинувся під потяг на Варшавському вокзалі в Петербурзі) той самий Вітте і Міністерство фінансів заявили про готовність фінансувати банки Алчевського, тому що справи підприємства передавалися до рук Московського торгового будинку братів Рябушинських. Але утримаємося від подальших коментарів.

Олексій Кирилович Алчевський зробив великий внесок у розвиток економіки на південному сході України.

Абаза

Абаза Олександр Огійович
(1821 — 1895)

Відомий і досить впливовий державний діяч, належав до політичної промислової еліти Російської імперії. У нього був великий маєток у Шполі Черкаського повіту Київської губернії. Промислові виробництва: цегельний завод і паровий млин у Василькові Звенигородського повіту Київської губернії, винокурне виробництво у Воробіївці Брацлавського повіту Подільської губернії і, нарешті, в самій Шполі – машинобудівний завод, який працював на всю округу. Крім того, він мав досить велике бурякоцукрове виробництво.

Відгуки про Абазу в історичній літературі не дуже принадні. Найчастіше йому дорікають у використанні службового становища для здійснення своїх ділових операцій. У цьому розумінні і сучасники Олександра Огійовича висловлювалися про нього неоднозначно. Однак у більшості своїй вони бачили в Абазі досить розумну, ерудовану людину, блискучого оратора, вмілого господарника та організатора, що чудово розумівся на економічних питаннях

Змолоду світський лев і пристрасний гравець, він, одруженням з дочкою відкупника Бенардані, набув великого статку, збільшивши його грошовими оборотами та вмінням користуватися своїм становищем і впливом для комерційних справ.

Посідаючи таке значне становище, Абаза активно впливав на економічну політику, в тім числі і для власної вигоди. Він виступив ініціатором утворення банку, який допомогав кожному землеволодінню — і селянському, і середньому, і великому. Фінансові операції, пов'язані з його ім'ям, Абаза здійснював через одеський банк Рафаловича, якому довіряв і надавав урядову підтримку. Абаза був великим акціонером різноманітних залізничних товариств, які будували та експлуатували густу мережу залізниць, у тім числі і на теренах України. Велику увагу Олександр Огійович приділяв розвиткові цукрової промисловості. Активно втручався в справи галузі, наприклад, врятував її від кризи у 1887 — 1888 роках. Не викликає сумніву, що діяльність цієї активної і деякою мірою авантюрної людини, мала багато позитивних економічних результатів для вітчизни.